Подрузі

Валя! У руках я листівку тримаю,

Бо вітати настала пора.

Як звернутись до тебе? Не знаю

Чи кума, чи подруга, й сестра.

Доля нас назавжди поєднала

В ті далекі радянські часи,

Безкорисною дружба ця стала

І цілющою краплиною роси.

Нам дісталося лиха доволі,

Наче скрізь переслідує рок.

Разом ділимо прикрощі долі,

Разом вранці йдемо на урок.

А коли виникають проблеми,

Мов до матері рідній біжу.

Допомогу, пораду і спокій

Тут у тебе завжди находжу.

Ти, пробач мені всі негаразди,

Що бували у житті і не раз.

Своїй мудрістю

Рятувала стосунки весь час.

Не передати вдячності словами

За всі роки, що сплинули рікою,

За все, за все, що було поміж нами,

Нехай ти більш не  стрітишся з журбою.