До школи прийшли ветерани:
Ми завжди чекаємо їх.
Болять і не гояться рани
Від спогадів тих нелегких.
Залишилось їх небагато
В Українці наший святій.
В війну ці безвусі солдати
Ще й зовсім були молоді.
Сьогодні вони сивочолі
На зустріч прийшли в котрий раз:
В стінах Української школи
Всі бажані гості у нас.
Я зустрічі з ними шукаю,
Шукаю, мабуть, недарма,
Неначе в них батька впізнаю,
Якого давно вже нема.
Ми просимо їх розказати
Події страшної війни.
Жахливу і чорну ту дату
Завжди пам’ятають вони.
Ми хочемо вкотре дізнатись,
Проте, як гриміли бої,
Любимих героїв впізнати
В вас любі, шановні мої.
Ми мирного часу діти
З захопленням слухаєм їх
І важко собі уявити
Події далеких тих днів.
За те, що ті мужні солдати
щасливе життя нам дали
Дозвольте спасибі сказати,
Вклонитися їм до землі.
Немає коментарів:
Дописати коментар