Світова література

Література як мистецтво слова не можна опанувати тими самими методами, що й точні та природознавчі науки, коли учень дізнається проте, що відомо всім. Вивчаючи літературу, кожен осягає насамперед себе, формує себе.
   Одне з головних завдань учителя-філолога – потреба навчити учнів гнучкості мислення. А для цього треба більшість занять проводити як уроки мислення, спілкування, де істина постає у вигляді суперечки, як діалог. Під час такого діалогу важливим завданням є прагнення навчити кожну дитину розмірковувати, гнучко підходити до розв’язання проблем, знаходити нові оригінальні рішення, аби відчути задоволення від навчання в цілому й спілкування з художнім твором зокрема.
   Пропоную моделі уроків зарубіжної літератури з використанням стратегій практичного мислення.
   А ще хочу поділитися фрагментом прощання класного керівника з улюбленими випускниками. Як завжди випускники чекають від нас мудрих побажань, добрих порад, тому кожне звернення до випускників – своєрідний екзамен. Завжди виникають труднощі, що сказати їм перед розлукою.
Благословляю вас


Благословляю вас неспокоєм за долю,
Тривожним поглядом у ваше майбуття.
Хочу захистить від лиха й побажати волі
І освітити путь вам у життя.
Благословляю вас ранковими я росами,
Щоб ви здоровими й вродливими були,
Ступайте на спориш ногами босими
Й не забувайте звідкіля ви проросли.
Не забувайте мамині ви очі,
В яких бринить свята її сльоза.
Нехай сльоза ця зблисне серед ночі
Й породить плач, що душу очища.
Благословляю я промінчиком вас сонця,
Який колись на парті вашій жив,
Дівчат рум’янив, загравав із хлопцями
І добрий погляд вчителя ловив.
Благословляю яблуком зеленим,
Дитинства символ нехай буде з вами,
Якщо спокуси огортатимуть шалено,
Його кислинка приведе до тями.
Благословляю вас дзвоном бджолиним,
Що з медом з лип злетіла ця бджола.
Нехай цей дзвін, як пісня в душу лине
Й медовий цвіт дорогу устеля.
Благословляю болем вас у серці,
Не стримати вас, час вже сплив.
Крокуйте сміло, але оглядайтесь
До тих, хто вас любов’ю напоїв.
Пісня на мотив «Сину, ангел мій»
1) І знов до нас прийшла шкільна весна.
Радію, а в душі моїй тривога:
Коли дзвінок останній пролуна,
Збираються випускники в дорогу.

Приспів: Любі ви мої випускники,
                  Зичу я вам всім щасливу долю.
                  Нехай життєвий шлях буде легким.
                  Прощатися з вами сумно аж до болю.

2) До школи випускник ти мій горнись,
Не забувай шкільних років ніколи.
Як будеш поруч з нею, зупинись,
Тебе завжди згадає рідна школа.

Приспів той же.

3) Коли підеш ти у незнану путь,
Шукатимеш в житті свою дорогу,
Про батьківську пораду не забудь.
І я благословлю вас: «Руште з Богом».

Приспів той же.

Зарубіжна література

11 клас

Епіграф:« Свіча горіла на столі, свіча горіла…»

Борис Пастернак

 Тема:  « Сторінками російської поезії « срібної доби»

Мета: перевірити знання з вивченої  теми; розвивати зв’язне мовлення та творчі здібності учнів, вдосконалювати навички виразного читання; формувати духовний світ учнів , виховувати почуття співпереживання, відчуття естетичної цінності поетичного слова.

Тип уроку: « Театр поезії » - оцінювання знань з теми.

Обладнання – портрети поетів, свічка, підсвічник, квіти , збірки поетів, музичний супровід.

Хід уроку:

1.   Слово вчителя .

Сьогодні ми підводимо підсумок теми « Срібна доба російської поезії».  Цій темі було присвячено не один урок, де ви познайомились з прекрасною поезією, з великими митцями поетичного слова, з їх трагічною долею, а зараз у нас « театр поезії «. Ми – актори , у кожного своя роль , хто грає літературознавця, хто поетів. Перед нами стоїть складне завдання: зіграти трагедію, розповісти про зламані долі поетів срібної доби, та так, щоб закипіла в серці сльоза, щоб чуже горе відчули, як своє. Вміння співпереживати – це одна із рис духовно – розвинутої людини. Від потрясінь, переживань душа людини « дорослішає», зростає.

    Сьогодні ми також торкнемось найпотаємніших сторінок в  житті поетів. Всі вони були надзвичайними людьми, вміли творити, бути справжніми митцями поетичного слова, вболівати за долю батьківщини, бути її справжніми синами і доньками, страждали і кохали, але жили вони і творили в добу сталінського терору.

    На початку уроку ми запалюємо свічку, яка має багато символічних значень.

Давайте поміркуємо, які значення має свічка?

( учні висловлюють свої думки ).

   Сьогодні свічка – це символ палаючих сердець поетів, які за словами О. Пушкіна були покликані « глаголом жечь сердца людей » .

   (Учитель запалює свічку під слова).

 Господи, пошли нам долю лучшую,

Только я  прошу тебя сперва:

Господи! Не забирай при случаи

Дар бесценный твой – на жизнь права.

Нехай ця запалена свічка зігріє безсмертні душі поетів, які вказують нам дорогу у прекрасний світ поезії.

Літературознавець:

Олександр Блок стоїть першим у трагічному списку поетів « срібної доби»

 ( ставить свічку біля портрету Блока ). Олександр Блок – Титаренко Артем розповідає про біографію Блока від імені поета. По закінченні читає вірш напам’ять « О весна, без конца и без края » .

 Літературознавець – його не переслідували, він не був у концтаборі, але він помер, коли виповнився лише сорок один рік. Статті останніх років « Інтелігенція і революція» ,

 « Крах гуманізму» свідчать про глибокі розчарування поета в розбудові нового радянського суспільства. Не зважаючи ні на що, Блок стверджував : « Шалено люблю життя, з кожним днем все більше , все житейське , просте і складне і безкриле, і циганське».

   (Свічка переноситься на столик з портретом Миколи Гумильова ). Микола  Гумильов – М. Грицюк розповідає про Гумильова, по закінченню читає вірш « Троянда».

 Літературознавець – Микола Гумильов був заарештований в серпні 1921 року, його звинуватили в підготовці контрреволюційного повстання в Петербурзі. Звинувачення не було підтверджено жодним документом . Злочин Гумильова у тому, що він не заявив органам радянської влади , що йому пропонували вступити в контрреволюційну офіцерську організацію. Суду не було. Його розстріляли без суду і слідства. М. Гумильов чомусь думав , що він помре у 53 роки. Він розвивав думку, що смерть треба заробити. Але цифра 53 містичним чином перевернулась у дзеркалі і життя його трагічно і несправедливо обірвалось у 35 років.

 ( Свічка передається на столик з портретом С. Єсеніна ).

 Літературознавець – Сергій Єсенін – великий митець , великий гуманість. Як вогонь Прометей проніс він крізь віки незгасиму Любов і Віру . Гуманізм Єсеніна – це невідступні тривоги і турботи за долі своїх співвітчизників, за долю народу, породжені великою любов’ю до батьківщини. Його поезія пронизана немеркнучим світлом щирої любові до всього живого на землі.

С. Єсенін – В. Жидкович ( розповідь про Єсеніна і вірш напам’ять

 « Отговорила роща золотая ».

Вірш « Заметался пожар голубой « у виконанні вчителя, також пісня

« Виткался на озере алый свет зари» .

Літературознавець – незважаючи на творчий підйом , поет знаходився у постійних тривожних роздумах про майбутнє « волошкової Русі ». За спогадами сучасників : « було у той час два Єсеніни. Один – засмучений , зламаний, одинокий, інший – звернутий до людей , життя доби».  Все частіше в його поезіях з’являються мотиви туги , згасання, неминучої загибелі. Навіть природа , для якої він завжди знаходив яскраві і радісні фарби , стає сумною та задумливою. В ніч на 28 грудня 1925 року життя поета трагічно обірвалося. Тонкій ліричній поезії Сергія Єсеніна судилося стати надбанням світової культури.

 Свічка переноситься на столик В. Маяковського .

Літературознавець – чи не найсамобутнішим із футуристів був В. Маяковський. Він відмовився від канонів минулого , прагнучи створити поезію майбутнього, спантеличував сучасників своїм максималізмом та сповненими бравади віршами . Серце його було сповнене любові до людей . Про свій гуманізм влучно сказав: « Я б усіх у любові скупав своїй ».

 В. Маяковський – Саша Єфімов ( розповідь про Маяковського , вірш напам’ять ).

Літературознавець – не зважаючи на те, що він був визнаним поетом, глашатаєм революції, Маяковський покінчив життя самогубством у 1930 році. Він кілька разів грав у рулетку, не один рік жив на межі життя та смерті. Ще довго будуть розгадувати таємницю і причини загибелі поета, але ми можемо впевнено сказати, що свічка любові не згасла.

( Свічка переноситься до портрету М . Цвєтаєвої ).

Літературознавець – колесо історії не тільки перевернуло світ , але й проїхалося по кожній окремій долі. Душа Цвєтаєвої розкололась навпіл : одна залишилась у Москві з дітьми, друга – блукала за чоловіком по полях громадянської війни, любила, страждала, стікала кров’ю.

 Марина Цвєтаєва – Яна Кривич ( розповідь про Цвєтаєву, вірш напам’ять ) .

Літературознавець – після розгрому білої армії Сергій Ефрон, чоловік Цвєтаєвої потрапляє у Чехословаччину. В 1922 році Цвєтаєва з дочкою переїжджають до Праги, щоб бути усім разом. Туга за батьківщиною не дає спокою. В 1937 році повертаються в Росію чоловік і дочка .

 А що ж Марина?

Учитель - …Да я ,пожалуй, странный человек,

                    Другим - на диво!

                     Быть , несмотря на наш ХХ век

                     Такой счастливой!

Пісня « Мне нравится « у виконанні вчителя .

(Свічка ставиться до столика з портретом А. Ахматової ). Анна Ахматова – Іра Страпко ( розповідь про Ахматову від імені поетеси, вірш напам’ять).

Літературознавець  - удари долі в роки терору сипалися на Анну Ахматову один за одним: у 1921 році за звинуваченням у контрреволюційному заколоті було розстріляно Миколу Гумильова, першого чоловіка, другого чоловіка, відомого спеціаліста з європейського модерну , мистецтвознавця Миколу Пуніна в 1935 році також було розстріляно ; старі друзі опинилися в еміграції або загинули в концтаборах. Сина Лева Гумильова , майбутнього академіка , знавця східних культур теж було заарештовано і в таборах він проведе довгих 13 років.

     Ахматову вважали трагічним поетом , але це не вся правда.  Вона пережила шалений успіх своїх перших книжок , які вславляли її як « російську Сапфо», та багаторічний період писання без надії побачити надруковане . Її вірші розповідають про кохання, гіркоту розчарування, красу природи.

( Свічка переноситься до столику з портретом Б. Пастернака). Б. Пастернак – О.Лагода.

( розповідь про поета, вірш напам’ять « Быть знаменитым некрасиво» .

Літературознавець – доля поетів , про яких сьогодні йшла мова, тісно переплетена з часом. Поет завжди « у вечности заложник, у времени  в плену» та більш за все це твердження підходить Пастернаку , який був розп’ятий на хресті часу як Іісус , Гамлет ХХ століття.. В 1956 році Пастернак закінчив роман « Доктор Живаго» . Тривожний роман про загибель російської інтелігенції,  про втрату духовності , про віковічну російську заметіль, про невгасимість  вогню  свічки . У 1958 році Пастернак був удостоєний Нобелівської премії за цей роман . На батьківщині це було розцінено як зрада, а роман назвали антирадянським. Пастернака виключили зі Спілки письменників. У1960 році Пастернака не стало. В останню дорогу його проводжали ті, хто два роки тому голосували за виключення поета зі Спілки, ті , для кого чуже горе тільки видовище. Але наперекір долі свічка пастернаківської поезії палає! І кохання – ось рушійна сила життя , що дає змогу по – новому побачити світ , відкрити в ньому дивовижне. Вірш напам’ять « Зимова ніч» у виконанні вчителя.

Власний вірш Г. Жидкович « Весна – час кохання «.

Підсумки уроку:

Учні підводять підсумки , висловлюють свої думки щодо почутого.

Мотивація оцінок .

 Домашнє завдання : підготуватися до контрольного твору « Сторінками російської поезії « срібної доби».